А знаєш,мамо,вчора була ніч:
Затишшя вітру,мов перед грозою...
Згадалась хата,сльози твої з віч,
Той погляд смутку,що стояв за мною...
І запах хліба,запах твоїх рук,
Ті теплі губи,що мене тулили.
Стискало в грудяг,віддавало стук,
Млоїло в серці,пульсували жили...
Мабуть не спиш,-молитвою зітхаєш
За день прожитий,за щасливу ніч.
Та й кожен день з війни мене чекаєш,
Щоб скинути тягар болючий з пліч.
Поспи,рідненька,хай прибуде сила,
Аби молитву нести в небеса.
Щоб як і ти,Вкраїна моя жила,
Нехай Господь сотворить чудеса!
А я прийду,вернуся у домівку,
Забудем горе,зацвіте лоза,
До тебе,люба,притулю голівку,
Нехай від щастя защемить сльоза!
