Коханий мій, ти моя доля,
Ти моя радість і мій сміх.
Коханий мій - моя неволя,
Ти мої сльози і мій гріх.
Коханий мій, ти насолода,
Моє гірко-п'янке вино.
Смакую я, і мені шкода,
Що вип'ю я колись його.
Коханий мій, ти моє серце,
Моє повітря і життя.
Твоя любов - моє джерельце,
Моя печаль і каяття.
Коханий мій, ти моє сонце,
Для мене ти і день, і ніч.
Побачу я тебе в віконце
І побіжу тобі навстріч.
Коханий мій, ти моє море.
В обійми я твої пливу.
Коханий мій, моє ти горе,
Бо я без тебе не живу.
все би це у душу впустив, але вона не прийме такої метафори: "коханий, ти мій гріх!" - ну не може так бути, щоби любов, почуття найпрекрасніші до людини стали чи були гріхом. у любові - гріха немає! це ж дар небес, кохання!
Зоя Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В житті по різному буває... в коханні присутні і суперечливі почуття. Від кохання до ненависті - один крок. Дякую, що читаєте. friends
...але наскрізь пронизане печаллю 
(може, мені здалося, то вибачте) Вірш із глибини душі, дуже гарний 
