На журнальному столику в кутку кімнати свіча горить. Дурненький фенікс хвіст свій суне попід полум'я щомить. У домі розігрався запах мандаринів і злегка троянд. Прокручую старенький глобус від Карпат до Анд. А телевізор музику кричить. Шукаю істину я в полум'ї свічі. Незримим почерком виводять пальці звук. Гітара, три акорди тонких рук. Здається, телевізор перегукує мене. Це значить кожна нота просто так і промайне. Не почута ніким, загублена в холодному кутку, написана в лінійку на пожовклому листку. Чому не можна хоч на мить байдужу душу полум'ям зігріть? ©Діана Лакрімова
ID: 571739 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 03.04.2015 20:17:25 © дата внесення змiн: 01.08.2015 14:25:58 автор: Діана Лакрімова
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie