Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тріумф: З історії дитинства відомого академіка М. М. З. - ВІРШ

logo
Тріумф: З історії дитинства відомого академіка М. М. З. - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 7
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

З історії дитинства відомого академіка М. М. З.

Тріумф :: З історії дитинства відомого академіка М. М. З.
БОЖА МИЛІСТЬ.

ДОБРИЙ ДРУГ – ВІД БОГА.

Два сусіди подружились,
Дуже близькі друзі стали.
Якось-то розговорились,
Таємниці відкривали.

Петрик – менший, в першім класі.
Другий – вчений муж, професор.
Мали спільне друзі наші:
Засідали, мов в конгресі.

Петрик другові признався,
Що не був сьогодні в школі,
А охоче він катався
І натішився доволі.

- А чому це, любий друже,
Ти зі школою не дружиш?
Видно, що тобі байдуже
І за нею ти не тужиш.

- Ти вгадав усе до краплі.
Ця табличка вража – сниться!
Ноги в неї, наче в чаплі, 
Б’є мене і веселиться!

Я втікаю, спотикаюсь,
Вже, здається, край – без сили!
Все! Кінець! Я задихаюсь,
Ноги, наче, підкосили.

Мокрий вранці просипаюсь.
Знов не вивчив я табличку!
Що робити? Та збираюсь…
Замість школи йду в тепличку.

- Що там робиш стільки часу?
- Колі я допомагаю,
Йду напитись з бочки квасу –
До полудня дотягаю.

- А що кажуть мама й тато?
Не запитують щоденник?
- Справ у них своїх багато,
А я, з виду, хлопчик чемний.

Звідки мама буде знати?
Звісно, друг ти і не скажеш.
Не довідається й тато.
Щось придумаю, все зважу.

- Хочеш, Петрику, розкажу,
Що дало мені охоту?
Як я з’їв найкращу кашу,
Зразу взявся за роботу.

Як ось ти: не вчив табличку,
Мав в щоденник «одиницю»
І собі я взяв за звичку – 
Полювати синю птицю.

- Де вона? В полях, чи в лісі?
Можу я її зустріти?
- На горищі, в стайні, в стрісі:
Я туди ходив сидіти.

- Щось тебе не розумію.
Ти кажи мені простіше.
Бо, як ти, я не зумію. 
Вчений ти – тобі видніше.

- Ось, як ти, я не навчився,
Те, що задано додому.
Сів за парту, причаївся.
Вчитель кличе по-одному.

Ось моя настала черга.
Йти було так дуже важко – 
Я зігнувся, як кочерга,
Тілом бігали мурашки.

Як по-правді, то злякався,
Аж не слухались коліна.
Щось казав і заїкався –
Став язик, немов поліно.

Всі сміялися досхочу,
А мені – великий сором.
«Більше йти сюди не хочу:
Ця наука – чисте горе!»

Думав з сумом, у скорботі,
Повертаючись додому:
«Краще може на роботі,
Ніж у соромі такому?

Два по два, то є чотири!
І вставати треба рано.
Буду я тягати гирі –
Чемпіоном світу стану!»

 І шукав, як ти, сховатись,
Як то кажуть, сачкувати.
Не хотів я признаватись
І про те не знала мати.

Заховався за хлівами
І «заглибився в науку»…
Не чекав так скоро драми.
Раптом хтось схопив за руку.

То, звичайно, моя мама.
О! Березова та каша, –
Мама щедро пригощала,
Рятівниця то є наша.

Знову я пішов до школи,
Знову там мене питали.
І сказав собі: «Ніколи
Не прийду, аби ви знали!»

Вже ховався я у сіні,
Трохи дальше там від дому.
 На деревах білий іній.
Я – в кублі, в хліві чужому.

Через дірку бачив небо,
Мріяв птахом там літати.
«Що ж мені для того треба?» -
Мушу десь я розпитати.

От купив собі газету.
Намагався прочитати:
«У – чи – тель – ска – я газета» - 
Ця вже мусить певно знати!

Прочитав я заголовки.
О, то лихо! – Все про школу.
Стало гірко і неловко…
Скинув я її додолу!

Дивно дуже приземлилась
Перед Машкою, козою – 
На сучечок почепилась,
Ніби, хтось її пристроїв.

Враз, зайшла бабуся Таня,
Щоб козуню подоїти.
- Що ти робиш, люба Маню?
Як це мушу розуміти?

А коза дивилась пильно – 
Ну, прямісінько в газету,
Мов читала неухильно:
«Розкриття його секрету».

- Ой, Параско! – загукала
До сусіди баба Таня –
Йди подивишся, щоб знала
Й не скажи, що набрехала!

- Що там скоїлось, сусідо? –
Прилетіла враз Параска.
- Будеш нам ти перший свідок:
Вчена кізонька – не казка!

Подивися, як читає,
Очі водить за рядками.
Ось газета… і хто знає…
Ще й товста – із сторінками!

- Зачекай, і я побачу,
Що коза твоя читає.
То для школи щось неначе,
І чому це вибирає?

Враз ця байка облетіла
Всю округу блискавично,
І малеча захотіла
Вздріти кізоньку незвичну.

По одному йшли до стайні
І з козою розмовляли.
Хочуть знати все детально.
Та – мовчить, що б не питали.

Цілий день коза в облозі.
Хочу злізти – хтось приходить,
Знову гості на порозі!
Вийти звідси – не виходить!

Враз, з’явилась баба Таня
І козу свою замкнула.
А душа моя до рання
Ока в страху не зімкнула.

Пацюки і вражі миші
Воювали, шкряботіли
І, здавалося, в цій тиші
З’їсти бідного хотіли.

Реготав Петрусь, аж трясся,
Живота тримав руками,
Наче била його трясця,
І вигукував: «Ой, мамо!»

- Стукав чоботом по стінах,
Нявкав, наче наша киця – 
Та усе було без зміни.
Думав: «Як це закінчиться?

Та коли ж настане ранок?
Я ж бо вчора не обідав.
Тільки з’їв ото сніданок –
Не лишилося і сліду!

То ж, коли відкриють двері,
Я тоді втечу вже звідси.
Що було в нас на вечерю?..
Досить вже! Лиш їсти, їсти!»

Що робити? Закричати? 
Люди сплять давно в окрузі
І тоді всі будуть знати:
Й вороги, не тільки друзі.

Намагався я заснути –
Сон не хоче мене брати.
Їжу – сил нема забути,
Ноги стали замерзати.

А за маму – я забувся.	 
Страх великий перебула,
Як додому не вернувся, -
Скрізь бігом, вже й ніг не чула:

І у школі, і в лікарнях,
І в міліції шукала.
Ноги збила свої марно,
Сльози в горі проливала.

- Цілий місяць він не в школі! –
Каже вчителька суворо - 
Розгільдяй! Уже доволі!
Не приходите на збори.

- Ви пробачте, я працюю
Кожний день на трьох роботах,
Бо одна дітей годую
Важко, в праці і в скорботах.

Ну, простіть ще раз, благаю.
Він розумний – то дитина.
Лік для нього свій я маю –
З нього виросте людина.

 Ось, як тільки просвітліло,
Думав: «Як розряджу горе?»
Обмізковував це діло:
«Подоїть козу – не сором».

Взяв за дійок і – до рота!
Раптом та коза метнулась –
Я упав в її болото!
Та – рогами замахнулась.

- Ой, не можу! Ой, тримайте! –
Там Петрусь качався з сміху –
Дійок брудний в рот запхати –
Ну, оце так є потіха!

- Закричав я з переляку,
Став невинні двері бити.
Хтось тоді проходив шляхом:
Поспішив, щоб відчинити.

Я – заплаканий,  голодний,
Подзвонив у двері наші.
Брудний, в сіні і холодний,
Вже готовий був до «каші».

Мама – плакала, аж схудла.
І мені вона зраділа.
Мама в мене дуже мудра –
Прут у руки і за діло,

Щоби вибити всю дурість,
Що до мене причепилась,
А натомість стала мудрість
І зі мною подружилась.

Після каші «з різки, з перцем»
Довго я не міг сидіти:
Не боліло мені серце,
Не сміялися вже діти.

Раз мені матуся каже:
- Сядь отут, мене послухай.
Те, що робиш, діло враже…
Слухай, голову не чухай!

Богу вірю я і тато.
Він – Отець наш, що на небі.
Милостивий Бог, багатий,
Дасть тобі усе, що треба.

Ми не маємо нічого,
Щоб було воно не Боже!
Не боятися Святого –
Діло грішне і негоже.

Пам’ятай же, сину любий,
З роду в рід, повір, ніколи
В нас не був, хто гульки любить
І ховається від школи.

Не було у нас п’яниці,
Брехуна і лежебоки, 
А ні злодія, ні вбивці,
Ні курця, гравця у покер.

Богу все відкрите й серце.
Всі думки Господь читає.
З Ним ти будь завжди відвертим.
Те, що думаєш, Він знає.

Всі твої бажання, сину,
Відкривай Йому щоденно.
Дасть Він мудрості і сили,
Все щоб знати достеменно.

В Бога ти проси водіння
І Його Святого Духа
Та на все благословіння,
Щоб Його лиш слово слухав.

Все роби на славу Божу
Всім життям своїм, руками.
А  язик – за загорожу,
Не дружи уже з гріхами.

- Ну, а тато не сварився?
- Не вернувся з фронту тато.
З Богом я тоді зріднився,
Став же вчитися завзято.

Був Господь мені за тата.
Я шукав Його поради –
Спілкувався з Ним багато,
Не шукав чужої ради.

Все, що роблю, винаходжу –
То лише на Божу славу.
В Ньому мудрість я знаходжу –
То Його усе – по праву.

Бачиш, ось-де, у куточку
Я пишу: «На Божу славу». 
Так – на кожному  листочку.
З Ним берусь за кожну справу.

Сів, задумався товариш –
Десь були думки далеко…
- Ти чому мене не свариш?
Мудрий ти, мені нелегко.

- Це вже добре, совість мучить.
Бог все бачить, тебе любить
Всіх, хто просить, того учить.
Лінь твою Він враз погубить.

	    * * *

У дворі Петрусь завзято
Віддавав всю славу Богу,
Бо було у нього свято –
Вибрав він свою дорогу.

А на серці радість, легко –
Бог звільнив його від страху.
Хитру лінь прогнав далеко,
Знав: не дасть вже більше маху.

Раптом, діти, з щось подібне
З вами трапитися може,
Знайте: Слово Боже вірне
І Воно вам допоможе.

Наш Ісус Христос те Слово.
Гріх забрав Він на Голготу.
І прийде вже скоро знову. 
Тож віддай Йому турботу.

Ти відкрий своє серденько,
Запроси мерщій Ісуса.
Поклонись Йому низенько
І Його лиш голос слухай.

Поведе тебе краями
Щастя, радості і миру
І завжди Він буде з нами,
Бо усіх нас любить щиро.

А ти знаєш, що Ісус любить тебе? 

ID:  565139
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 08.03.2015 13:52:24
© дата внесення змiн: 08.03.2015 17:01:00
автор: Тріумф

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (541)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: