Загусла тінь дерев,
І скоро все замре.
В хоромах ночі скриється від спеки.
Моя рука в твоїй.
Чуттів п’янкий прибій.
І зовсім близько всі зірки далекі.
Подивись! Подивись! – дві зорі
Усміхаються мрійно із висі.
Поруч сяють-цвітуть угорі
І промінням, як ми, обнялися.
Здається, аж запах
Медком Чумацький шлях,
Бо схожий на квітучу гілку вишні.
Не в’янучи, цвіте…
Якби й кохання теж
Ніколи не ставало в нас колишнім.
Отак якби й було –
Твоїх очей тепло
Щоб вистудити роки не зуміли.
Тоді принишк би час.
Біля твого плеча
Я б довго-довго вишнею біліла.
