Віщую зміни…до півночі…
А потім поглядом згори
Побачу, як кохання точить,
Ту браму душ, що ти створив…
Щоб не страждать, не сподіватись,
Стогнати, навіть уві сні,
Бо вчора ти не зміг дізнатись,
Що там наснилося мені.
Віщую зміни - не інакше,
В долоні долею лягло…
Не випадково зірки наші,
Зустрілись знов, це вже було…
Два спалахи на півдорозі
Злились в один, згоріли вщент,
Але століттями не в змозі,
Забути вибух, хочуть…ще.
Віщую зміни…до світанку -
Туман сльозами упаде,
Я залишу серце на ганку,
Твоя рука його знайде…
09.09.2014.
на ганку?..добре, лиш накрий...
якнайгарніш, аби не мокло надто під дощем;
тендітно пригорну його,
пізнавши знаний крізь віки - прадавній, милий, найщиріший щем!
Божественно!
Сьогодні ти Касандра, завтра Афродіта,
А післязавтра може Клеопатра знов
Чи може ще й прекрасна Ніфертіті?
Так ніжно говорити може лиш любов.
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Розчулив ти мене до сліз,
Та я земна,я зовсім не богиня...
В словах твоїх прекрасного ескіз,
Віщунка потім...спершу - берегиня...
