Ти не любив мене.
А просто віддавав в мої долоні свої сни
І серед ночі до себе сильніше тиснув...
Ти не любив мене...
Ти не любив,
Та з твоїм сонним голосом я ранок починала
І наче пташка цілий день літала...
Ти не любив...
Ти не любив,
Але я мліла від твоїх очей -
У них і рідне щось, і вічне...
Ти не любив...
Ти не любив мене ніколи! Не любив?
Але твої слова ще досі в пам'яті душі!...
У вікна просяться дощі,
А ти мене ніколи не любив...
Ти не любив?
А якщо вранці ти цілуєш мої плечі
І дихаєш у шию, і мовчиш,
І бережно волосся миєш, щоб не попадало в очі,
І мажеш кремом всі сухі сліди на шкірі...
І в очі дивишся, що розсипаюсь на клітинки,
І кутаєш в свої сорочки, і ховаєш у кутки,
І пальцями проводиш кожен міліметрик тіла,
І палиш мене серцем, подихом, вогнем -
Ти хочеш краще, ніж було!
Я обіцяла буде краще!...
Не відпускай мене,
Бо кисень не вдихаю я,
А тільки запах твого дому...
І коли ти десь там, а я десь тут -
Життя не те і я не та..
Я твоя дівчинка..
Маленька божевільна дівчинка
Із небом у очах,
І з своїм серцем у руках...
Візьми собі, мені воно не треба...
Без нього, кажуть, жити легше,
Ну, нехай...
Приходь колись в мій сон,
Під ранок - я буду щаслива!
Як добре, що у світі є десь ти,
А біля мене є твоя частина...
