Котик Мурчик спав на лаві,
Солодко скрутився.
Враз відчув духмяне сало,-
Миттю пробудився.
На хазяйському столі
Красувалось сало.
Котик лапкою повів –
Воно само й впало.
Тільки взявся смакувати –
Тут, мов грім із неба:
«Геть, бешкетнику, із хати,
Мишей ловить треба!»
Котик хутко облизався,
Заховавсь під лаву.
Трохи він остерігався,
Щоб йому не перепало.
Дідуган насупив брови:
«Як, смачненьке сало?».
Котик очі звів додолу:
«Не наївся… Мало!».