Доброго дня! Я не знаю Вас, дядьку-солдате,
Та запитати хотіла я справу одну:
Може, хоч Ви зустрічали десь нашого тата?
Він, як і Ви, добровольцем пішов на війну.
Я вже писала… А тато не дзвонить, не пише.
Може, мій лист загубився десь в ваших «котлах»?..
Чули ми з мамою – в вас оголошена «тиша»,
То погукайте за татом, будь ласка, в полях.
Я вже велика, я знаю, що там терористи
Можуть застрілити, можуть забрати в полон…
Тільки от мама не хоче ні пити, ні їсти
І засинає, стискаючи свій телефон.
Молюся зранку за вас, хто воює на Сході,
Хай вам поможе розбити бандитів лихих.
Ви переможете! Ви вже - Герої в народі!
Ми вас щохвилі чекаємо з фронту живих!
16.10.14
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Важка тема... Це факт. А що в цьому житті легке? Судячи з прочитаного, ми стоїмо на різних полюсах цих подій. Але тут я нічого не буду писати. Цікаво тільки, чому я - хунта? Тому, що умію заспівати: "Там, на Львівськім Замку старий дуб стояв...."?
стихи перестали быть стихами..это как хроника одного полифонического крика..
хорошо что не в пустыне...а может...
пусть Вас ..слышат..те кто это придумал..слышат тем теплом..которое прячется в глубине каждого..на черный день..не свой..потому что себя кормить стыдно..с такой историей народов...
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірші завжди були відображенням дійсності. Шкода, що дійсність не завжди позитивна. Але такою її роблять люди - ми з вами...
Дякую за розлогий відгук!
Боже, пошли якнайшвидше припинення цього жорстокого безглуздя! 
