В тумані ховались надії,
Потухло полум'я віри.
І у даль відлетіли мрії,
Забравши краплю довіри.
Зникло усе серцю дороге,
Дружба а знею й любов.
Пустота у прірву жене,
Бо сенс життя я не знайшов.
Хочу життя закінчити,
Зістрибнути із мосту у низ.
Із собою покінчити,
І зробити дияволу сюрприз.
Мені хтілось знищити усе,
Сховати Сонце у хмарах.
І вірити що прийде,
Біль у мої ударах.
Я був противний сам собі,
Не міг дивитися у скло.
За все скажіть спасибі тій особі,
Від якої мене так обпекло.
Я їй довірив власну душу,
Усе поклав до її ніг.
Тепер каїтися мушу,
Що стримати її не зміг.
Простіть мене усі близькі та рідні,
Що під впливом любові пропав.
"Мам і тат , ви такого сина не гідні"-
Голос униз мосту провождав.
Я хотів закінчити життя,
Заради чого й сам не знаю.
У мене є серцебиття,
Значить я ще покохаю.
