Я вірю в тебе, Україно!
Я в тебе вірила завжди,
Ти не стояла на колінах,
Хоча каралась у журбі.
Я вірю в тебе рідний краю!
Ти мусиш вийти із нужди,
Ти процвітеш новим розмаєм,
Тобі в майбутньому цвісти.
Нема дороги вже назад,
Бо вольний дух пройняв серця.
Напророчив це нам Тарас,
Це ласка Господа-Творця.
О як хотіли б вражі сили
Тебе вернути у ярмо.
О, оті кати тебе гнобили б,
Назад поставили б клеймо.
О, злії сили, зупиніться!
Бо Україна уже не та.
У лицемірстві не кляніться,
Що ця земля для вас свята.
Вже схаменіться, казнокрадці!
Настигне вас бо ж кара Божа.
І вас, нечесних можновладців,
І ненаситних всіх вельможів.
Злочинці, совість вас не мучить-
Та вже чекає вас дорога.
Тікаєте від світу того,
Та не втечете ви від Бога.
Незвідані стежки Господні,
Та ваші звідані достоту.
Веде вас стежка до безодні-
Впадете в вічную скорботу.
О ні, ніхто уже не зможе
У України волю вкрасти.
Хай утече усе безбожне,
І хай залишиться прекрасне.
