Спустошеність міських кварталів
і тиха вітряна пора
загубленість нічних вокзалів
нікого нема...
Коли сумує жовте листя
що опадає вниз і вниз
на різнобічнім перехресті
там хтось далеко загубивсь
Чи то збирає зірки з неба
чи на секунду він присів
згадати,в чому є потреба?
чого бажав,чого хотів?
Тим часом,на краю платформи
самотня тендітная душа
шукає нові щастя форми
йдучи на вихід не спіша
Вона так само загубилась
серед столичних ліхтарів
через хвилини вже з'явилась
де хтось чогось колись хотів...
(В житті не важко помилитись
але зробити крок вперед
і може знак і не з'явитись
ні для кого це не секрет -
ти долю сам свою будуй
не сподівайся на Всевишніх
і час життя ти не марнуй
живи!-а інше все то лишнє!)
Якби не зупинився він
якби вона не повернулась
дві долі майже в смертний тлін
навіки вічні розменулись
І щоб тоді було інакше?
всього лиш незнайомі люди...
на перехресті їх нема ще
сам Бог не зна,що далі буде...
мабуть час покаже. цікаве закінчення!
