Не відразу тебе впізнав.
Де та юність?!
В’юнка долонька...
Лиш тоді, як угледів доньку,
я ім’я твоє проказав...
Олександр Печора Не відразу тебе впізнав.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442012#com1955382
В доньці риси впізнаєш давні
Й... повернулася юність враз.
Ти згадаєш ту ніч у травні,
Що колись прихистила вас.
І, якщо б не моральні задатки,
Якби глузд там не переміг...
Її донька казала б:"Татку"
Лиш тобі, крізь дівочий сміх.
Не-е-е, у мужика явно ненормальные задатки! Как говорил Лёлик в "Бриллиантовой руке": "Геша, ты бы ушел от такой женщины?"
Патара, молодчина, умеешь ты так тонко расставить акценты!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, хтозна що там була за женщина... Та і він ще не був таким вже мужчиною там у травні.
Моральні задатки в нормі вимагають при будь-яких обставинах визнавать свою дитину, інше - аморальні задатки. Тому, як по мені, краще було б говорити "неморальні задатки".
Как говорил Лёлик в "Бриллиантовой руке": "Геша, ты бы ушел от такой женщины?" 
