МІСТО ДОРІГ
[gala.vita>
Куди ведуть мене твої дороги,
Місто?
Уночі всі шляхи лягають спати,
Ведуть тільки ті, які ти здатен вразити.
Шовкопрядова нитка міцна,
Напни її мов тятиву,
Бринить?
Шовкові крильця сутінок
Вже підчепив котячий кіготь місяця.
І та, випита до дна любов
Звучить порожнечею,
Відкриваючи беззубого рота в екстазі,
В останнім екстазі.
Вона смішна і неправдоподібна, ця дорога в ніч.
Ще не розмотався до кінця сувій днів.
Паркани виставляють роги ,
Наїжачуються кущі,
Чужі пахощі , мов демони заходять ,
Залазять крізь ніздрі,
Звертай,
Скуштуй,
Прийде розум, прийде суть…
Чужі пісні,
Немов Сирени, слухаєш і …
Соловієш.
Дихає ніч.
І поволі теплі трояндові пелюстки
Наповнюють сад душі ароматом любові.
Маленьку крапельку трояндового варення до чаю життя
Додай!
Випий горнятко до дна,
Висьорбай, поласуй шовковим на вигляд відбитком очей,
Напийся мене…
Очі ведуть.
Дорога одна.
Від мене до тебе
По волосині, по лезу,
По шовковій напнутій струні,
Пройди!
Місто вкладалося спати.
Місто розчісувало довгі коси доріг
Шкарубкими пальцями безнадійних гілок,
Ковзали тіні.
П’яно і вульгарно
Завивали підворіття котячим фанатизмом.
Місто вимагало нас під заставу і ми віддавались йому,
Віддавали свої тіла нічному павутинню доріг,
Віддавали себе одному безвідмовному генію часу.
Він робив своє.
Його дорога була прямою, а слово твердим.
Так і стукотів наш вагон об рейки плинності.
А ми сиділи у останньому вагоні,
А може у першому,
Яка різниця,
Просто нам було тепло і весело,
І ми цілувалися.
Геніально цілувалися.
Довго.
Дороги сходяться тут.
12.07.13 р.
***
город дорог
http://www.chitalnya.ru/work/841222/
Куда ведут меня твои дороги,
Город?
Где ночью все спят?
Знаешь только ты, только ты можешь мне
рассказать.
Шёлковая нить крепка,
натяни её, как тетиву.
Поёт?
Шёлковые крылья сумерек
Уже подцепил кошачий коготь месяца.
Что ж, выпитая до дна любовь
пустозвонна.
Кричит беззубым ртом в экстазе,
В последнем экстазе.
Как она смешна и неправдоподобна, эта дорога в
ночь.
Пока не размотан до конца свиток дней.
Заборы выставляют рога,
Насторожились деревья,
Чужие запахи демонами бродят,
Лезут через ноздри,
Скорее,
Попробуй,
Станешь мудрім, поймёшь суть ...
Чужих песен,
И, услышав их, будешь очарован,
словно пением Сирен...
Дыхание ночи.
И млеют от тепла розовые лепестки,
Наполняют сад души ароматом любви.
Маленькую капельку розового варенья к чаю жизни
Добавь!
Выпей чашу до дна,
Не бойся, полосни шёлком блеска сверкающих глаз,
Пей меня ...
Глаза приведут.
Дорога одна.
От меня к тебе
По волосинке лезвия,
По шёлковой натянутой струне,
Приди!
Город укладывается спать.
Город расчёсывает длинные косы дорог
Заскорузлыми пальцами усталых ветвей,
Скользили тени.
Пьяно и вульгарно
Завывали подворотни кошачьим фанатизмом.
Город требовал нас в залог и мы отдались ему,
Отдали свои тела ночной паутине дорог,
Отдали себя безвестному гениальному часу.
Он добился своего.
Его дорога была прямой, а слово твердым.
Так и стуки нашего вагона о рельсы куда-то
устремлённые.
А мы сидели в последнем вагоне,
А может в первом,
Какая разница,
Просто нам было тепло и весело,
И мы целовались.
Гениально целовались.
Долго.
( автор перекладу dan.bang )
http://www.chitalnya.ru/users/dan.bang/
18.07.2013 15:30:37
ID:
441505
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 04.08.2013 23:15:41
© дата внесення змiн: 06.08.2013 00:31:51
автор: gala.vita
Вкажіть причину вашої скарги
|
