Я хочу прокинутись знову
В обіймах твоїх шалених
Відчути тепло твого тіла
Лиш тільки тебе я хотіла
З тобою лягала, вставала тобою
Твоє лише сонце здаля я чекала
Де ж не скінченні подарунки
Помах руки, твої дарунки
І серця крик, душі тремтіння
Твоє бажане й тихе тління
І дотик губ гарячих немов жар
В душі відчутна лиш печаль
Ясні, блакитні, світлі очі
Навпроти дивляться, вуста шепочуть
Біле волосся, немов сніг
Ти вже не вийдеш на поріг
Ми не зустрінемось ніколи
Лиш мрія десь у міжвіковї
Лине до тебе навпростець
Коханню вже прийшов кінець
Між нами відстань нездоланна
Твоя дружина, бажана й неждана
Живеш подвійним ти життям
Стосунки наші, мов «бедлам»
Прийде той час
І ти не раз мене згадаєш
Дружину маєш, а мене ти не втримаєш
Тепло долонь твоїх я досі відчуваю
Та за брехню тебе я не прощаю
Згадай всі ніжні ті хвилини
Думко мої до тебе швидко плинуть
Та час пройшов, змінилося життя
В минуле вже не має вороття
Летять години, дні, хвилини
А пісня наша досі лине
Десь б’ються в унісон закохані серця
А ти помчав із Рівного у забуття……..
