перетягання словесних канатів на користь нікому,
надломлена платівка зтишення
й лататтям відроджена здатність чути.
грудень розбрискує ревнощі на присутність червня,
мирне сопіння як доказ внутрішньої зогнилості.
зрілість буханцем підсоленим край твого столу,
з натхненням очолюю пустку будинку давно чужого
і більше ніяких нотатків й прохань.
остання манія - шукати світло, боячись бруду
і якщо до зовсім не стане мене в цій іржавій буді-
ти пошуки сенсу краще в обличчя не знай.