Пробач мені, що лист твій не читала.
Той адресат тут більше не живе.
У нас немає спільного причалу:
Я не модель, а ти не кутюр’є.
Та трохи сумно, що любов, як лава,
Потоком хлине й захолоне враз.
Неправда наді мною вже не владна,
Вона – суддя, що розлучила нас.
Іди, любовні комплектуй медалі,
Свою невірність не даруй мені,
Настане час, любовні схлинуть далі,
Прощати більш не хочеться брехні.
Твої листи я більше не читаю,
А споминів докучність промине.
Хоч ще болить – минулим не страждаю.
Ти зрадою похоронив себе.
