Якщо втомилась мріяти людина,
Змирилась, що всі мрії
Будні нещадно спалять,
Живе вона, душа ж поволі гине,
Бо краплі днів її іржею жалять.
Якщо втомилась мрії зір пускати
У височінь закоханого неба,-
Сама собі ж будує бід палати
І лабіринт-безвихідь - теж для себе.
Ще й знайде сто причин,
Що мрії полонили:
Зелене віття досвіду
Й невдач гілки розлогі,
І хмари чорно-слів
Замість одного "мила",
І сенс життя без радості, без логік...
Та варто в серці мрію розбудити -
І вітер радості розвіє всі тривоги.
Життя сповна погасить всі кредити -
Рушник удач постелеться під ноги.
Якщо втомилась мріяти людина,
нехай в природі віднайде спасіння,
Сум-осінь в серці - це лише причина,
В ниву життя зронити МРІЙ насіння...
Мрії -вони як крила, а втома тягне вниз. У Вас вірші дуже змістовні, дуже насичені, зі своїм якимсь характерним колоритом. Удачі Вам і надалі! Я випадково видалив Ваш чудесний відклик на мій вірш "Наша історія", але відгук написав там же. Ще раз Вам всього найкращого!
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
