Прокотилась лавиною грізною,
І над нашим порогом - війна,
Заповзала змією залізною,
Смертоносна, нахабна, страшна.
Нашій мамі пішов 25-ий,
А мені ще й шести не було,
І далеко ще був сорок пятий,
А вже німці палили село.
Був окоп у садку тіснуватий,
І вузький, як нора в барсука,
А фашистів послав біснуватий,
Щоб вбивать не схибнула рука.
Мого батька до армії взяли,
Як і всіх чоловіків в селі,
Як на конях вони від`їжджали,
Бачив я і його у сідлі.
П`ять дядьків ще раніше призвали
До червоної армії лав,
Із мільйонами разом вмирали,
Хто в бою, хто в полоні згасав.
А осколки і кулі свистіли,
Це не іграшки дітям були,
Обсипалися стіни й тремтіли,
Із швапнеллю під ноги лягли.
Окупанти забрали корову,
Ії ссала маленьке теля,
Мою тітку струнку, чорноброву
У вагон, щоб рабою була.
Сотні тисяч красивих і сильних,
Їх забрали до німців служить,
І були вони підневільні,
Щоб багатство для рейху робить.
Пам`ятаю не тільки печалі,
Як минулися відчай і страх,
Ми радянських солдат зустрічали
У обіймах з сльозами в очах,
Як раділи країни й народи -
Визволителі наші прийшли,
Бо звойовані мир і свободу
Ви ціною життя здобули.
Дехто каже:"Того я не знаю" -
А той краще для тих, хто не зна,
А я знову і знов повторяю
І кричу - нехай згине війна.
ID:
403399
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.02.2013 20:28:13
© дата внесення змiн: 22.02.2013 20:28:13
автор: Анатолій Сулим
Вкажіть причину вашої скарги
|
Просто чудовий вірш. Дякувати Богу, що ми і наші діти не знаємо що таке війна, і дай Бог щоб так було й надалі.
