Мені страшенно холодно без тебе
В цілОму світі зла і самоти.
До теплої землі схилилось небо,
Вдивляючись зі мною у листи,
Яких ніколи не було ... А що, як будуть?
А що , як справдиться мій заповітний сон?
Якби осліпли разом усі люди,
Щоб не вбивали поглядом любов.
Якби закрити очі й знову опинитись
У тому часі, звідки помилки,
І виправити все, і залишитись,
І розлетітись від любові на шматки.
Усе змінилося б , незмінна тільки доля,
Яка й тепер дарує зустріч крізь роки,
А моє серце відтоді не зна спокою,
Воно благає битись поряд із тобою.
І я пишу невпинно вірші і листи...
кожне ваше слово занурене ,емоційне, ВАШЕ.
я недавно була на читаннях Богдани Матіяш , чудової, незайманої лірики. ваші твори викликають в мене подібні переживання
Meggi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно коли твоє душевне світло знаходить осяйний відблиск в інших душах. Велике ВАМ спасибі за відгуки.
