І кружляла осінь золотистим листям,
А на душу спогади сипав листопад.
Знов летіли мрії десь у даль барвисту,
Знаю, не повернуться вже вони назад.
Мабуть з журавлями відлетіли роки,
Гронами калина заквітчала сад.
Знову десь у згадці чую твої кроки
Та, чомусь, дороги вже нема назад.
Барвінковим цвітом ще розквітнуть весни,
Знов додому з вирію вернуть журавлі,
Ще пов’яже літо житнім перевеслом
Всі мої печалі і всі мої жалі.
Не біда, що осінь золотистим листям,
Сипала замети в нашому саду,
Я оділа спогад в золоте намисто
Зоряною стежкою знов до тебе йду.