Опускаю зерно у землю,
Загортаю і плачу над ним, -
Щоб пробилось життям зеленим,
Народилось життям новим!
Колоситься на полі жито…
Скільки ж поту і сліз у нім!
Але сіємо хліб, щоб жити…
І життям платимо своїм!
Не буває життя без жертви,
Радість теж не живе без сліз…
Зерна мусять в землі померти,
Щоб принести стократний плід!
Усе добре, що мають люди –
Важить дуже високу ціну!
Наше серце хай вдячним буде
За чийсь піт, чиїсь сльози і труд!
Пам’ятай ті недоспані ночі,
Не забудь ті натруджені дні,
Подивись в ті заплакані очі, -
Їх мільйони, вони не одні!!!
Сій у ґрунт свої власні зерна,
І продовжуй життя на землі!
В Бога хліб свій проси щоденно! –
Слава й Царство Його повік!!!
19.08.2012 с. Дениші (санаторій)
