Мене покинув ти саму...
У снах кричу..Невже не чуєш?
Ти іншу бачиш вже весну...
Мене в собі вже не відчуєш...
Ти покохав пейзаж новий,
Пейзаж, що солодкаво лестить!
На радість всім мій вірш сумний,
Лиш заздрісникам вухо пестить!
Нова Весна в тобі співає!
Моя ж весна - це тільки спогад...
Невже душа не відчуває???
В думках панує тільки здогад...
Ти знищив виплекані квіти,
У тебе інших - повен сад!
А квіти були наче діти,
Неначе стиглий виноград!!!
Візьму у руки я гітару!
Хай біль у пісню перейде!
Я винесу небесну кару,
Бо сонце все одно зійде!
Нехай сьогодні плачуть ті,
Хто сад оманою засіяв!
Я залишаюсь в самоті,
Твій холод із щилин повіяв...
Чужа тебе спіймала доля,
Забрала із моїх долонь!
Заснула на дзвіниці воля,
І сивина торкнулась скронь...
Я відійшла на пару кроків,
Весну ти вибрав не мою!
Та через енну кількість років
Кричатимеш мені:" люблю"!
Нехай весна у тебе інша,
Нехай це був твій маскарад!
Мій крик замовк..Співає тиша,
Тепер і мій цвістиме сад!
Для тебе я садила квіти,
Нажаль, вони - пуста надія...
Їх поливати треба вміти,
Тепер для тебе це лиш мрія!
розчулила Ваша робота мене... дуже гарно, образно...Хай цвіте Ваш сад 
спасибо....я вот тоже об этом думаю.... 
о гитаре... 
- і таке буває..... 
щемно-гарно 
дякую.....
