Світ носить у собі сотні людей
Великих
Маленьких
Крихітних
В них різні душі
Спокійні
Колючі
Розбиті
Очі їх не повторні
Зелені ( нещасні )
Карі ( злі )
Сині ( вільні)
Але ти була не схожа на інших
Душа твоя кристально темна
Сам була не велика не мала
А очі не мали забарвлення ( що мене лякало )
Коли ти до мене підійшла
Глянула мені в вічі
Мене вдарило током
Прямо в сонячне сплетіння ( це там де ростуть мрії)
Цей заряд хімічної енергії запалив
Мою душу
Колючу
Зарядив
Карі очі
Злі
Та й я сам змарнів… став такий як ти