Колись і він був молодим,- думалось,- як давно це було. Та й чи було? Чоловік невизначеного віку, згорблений під вагою ноші. Що там у нього? Торба... чи мішок, повен, видно. Важко йти. Важко нести. Пригадував той з ношею, як наповнювався його мішок. Змолоду мав знання берегти, що вдіяв. Не розкидатись, не тратитись на дрібне. Йому казали : "Нащо то накопичуєш? Бери краще та будуй з того дім." "Побудую стіни, стану жити в них, а далі що?" - Питав у них. "Далі ще один змуруєш, а той перший - продаси,- заробиш..." " А далі?" - Запитував. "Що дурне питаєш,- на той світ не забереш,- тут живи, тут насолоджуйся..."
Він не хотів так. Він вірив, що прийде час, коли зібране ним каміння стане йому у нагоді в справді вартісну для того мить. Так йшов власною дорогою, мішок "зважнів" настільки, що немолодий він вже ледь переставляв ноги. Сили його покидали. Поки перед очі - ріка, та така широка - не перейти. А на березі - каміння того - море, непомірно багато!
Мов підкосили. Як же так? Як так? Все було марним... Навіщо так всю дорогу мучився? Навіщо? Сів та й плаче гірко. Так гірко, як по втраченому життю. Чує, що коло нього є хтось. Дід, ще старіший, ніж він, питав у чому така печаль. Коли вислухав,- сказав:
- Не журись, не твоє то каміння, не Тобі ним і скористатись. Візьми камінь з берега і кинь у воду.
Зробив так, як дід сказав. Камінь шубовсьнув та й пропав десь на дні. Навіть сліду на поверхні води не залишив.
- Тепер відкрий свій мішок і подивись що там.
Тільки розв"язав мішок, а звідти - сяйво. Кожен камінь - відшліфувався довгою його дорогою до блиску.
- А зараз кинь свій камінь у річку.
Послухався,- жбурнув. Камінь пішов на дно, але світло від нього пробило товщу води, показавши, де мілко.
Тепер він знав, де можна було перейти СВОЮ РІКУ ... і не втопитись.
цікава притча. Порівняння каміння зі знанням, досвідом. Вдала знахідка як його використати. Може б трохи попрацювати над подачею... Не підкажу, бо не знаю як.
Насправді, я себе випробовую. І мені видається, я нарешті себе "намацала".Не без допомоги талановитих людей поруч. Тому, Вам особлива подяка!!!НАСПРАВДІ
...а над подачею - в межах цього жанру, чи зовсім в іншому Вам бачиться?
