Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр ПЕЧОРА: СКАЗИЛАСЯ СПОДІВАНАЯ ВОЛЯ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк, 04.06.2012 - 15:37
не загуде... а от зірватися може... до того йдеться... того й вимагають... лихо!
Леся Геник, 04.06.2012 - 14:55
Правдонька... А де ж ту правдоньку щиру люблять? Коли ж бо коритця - повненькі, тільки до черги ставай, і щоб рильце - розмальоване Джокондою... Чекатиму на "обране" щирості поетової! Дякую за пригощання... Леся Геник, 04.06.2012 - 14:09
Нульова реакція - не дивина... Проте ж деякі словоспіви не вважають громадянську лірику красою поетичною... А слово живе! І думка, і ідея, і біль, і страх, і надія, і поклик... або й просто розчарування! Сили Вам, п. Олександре! І наснаги творчої!!! У різних руслах... Хай живе Україна! Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За неї рідну !!!Тільки ось повернувся з "круглого столу". Журналісти радились... Пригощаю свіжим віршем: ПРО ПОЕТІВ І ВЛАДУ Шанує влада поетів мертвих. Себе поети приносять в жертву. Живих поетів не любить влада. Хіба що пишеш їм дифірамби. Коли штампуєш лиш трафарети, то ти ніколи й не був поетом. Поет не завжди лиш лає владу, та він відважно шукає правду. В поета завжди мірилом – совість, тому живуче й родюче слово. Поет правдиво малює вади. Тому поета й не любить влада. Він відчуває усе красиве – супроти зла добуває силу. Жагучим словом лікує душі, натхненно будить людей байдужих. Добропорядність – першооснова. І кажуть люди – «художник слова». Якщо насправді він є Поетом, тоді ніколи не зможе вмерти. І, може, влада йому й не рада, – живе Поетова щира Правда! Подаватиму днями озвученим. Читав його колегам щойно. Благословляй до дрюку. Або й додвовіршуй. Леся Геник, 04.06.2012 - 11:40
Відповідь очевидна... Вірш - неймовірний, за кожним словом - лезо істинности... Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ... Леся, я вчора спочатку поставив оцей: * * * Віками дурить людство «парханат»! Ще й карлики газують – грають ролі з імперськими амбіціями «тролі». Та тільки зовсім їм не вірю я. А потім побачив нольову або боязливу реакцію перших читачів і... замінив на один з багатьох інших аналогічних віршів. Так хочеться писати лірику, але треба бути і поетом-громадянином рідної України, а не Уркаїни. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так бачу. ДЯКУЮ.До речі, підказують, мовляв у слові Уркаїна - опечатка. Та ні, на жаль. То свідомо авторське. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А нам таки потрібно бути собою, а не маріонетками-хохломонами.Дякую Вам за підтримку. |
|
|