Не дивуйся коли упаду в твої руки зорею,
бо позаду важкий,невагомий пройшлося вже шлях,
Хай би все із нуля - і я б просто зосталась твоєю,
хай би знову змогла вчитись наче колись-по складах.
Знаю,зараз тобі я як,жменя пекуча,порею,
Чи терпка данинА що лиш серцем п*янить-без вина,
Знаком долі колись ще впаду в твої руки зорею-
і зостанусь навік відзеркаллям у рідних очах.