Болить душа моя і плаче.
Чому ти так вчинив юначе?
Адже тебе я палко покохала,
І своє серце дарувала.
Та поставився до мене ти халатно.
Повівся ти зі мной прохладно.
Тобі хотіла щастя дарувати,
А ти мене старався уникати.
За тобою я пішла б - в вогонь і в воду.
Могла прийти в любу погоду.
Але тобі було це не важливо.
Казали мені друзі співчутливо:
"Покинь його й живи собі щасливо!"
Але без тебе жити не хотіла,
З тобою бути завжди я б воліла,
Надія в серці про любов жевріла.
Та ось в один жахливий день,
Сказав мені:"Іди ти геть!"
Тоді розбив мені ти серце,
Життя не подарує тобі все це .
Сльоза тоді сама полилась.
Підняла очі й Богу помолилась:
"О Боже, захисти від болі,
Її відчула я доволі,
І відчувати більш її не хочу.
Та й пережить навряд чи зможу!"
