Вершини гір туман укрив...
В миттєвість літньої пори
прийшов ти у цей дикий світ
холодних бур.
В страждання також є межа;
минулого уже не жаль;
і вільний розум в голові
жене журбу.
Залишив друг на самоті
у мить безсилля і біди,
та всупереч негодам всім
хода тверда.
Не втримає ні страх, ні біль
у цій жорстокій боротьбі;
залізним духом своїм
тримай удар.
Випробуєш силу свою
із світом усім у бою.
Хай Бог залишить
для мертвих Суд Вищий;
для тебе ж наразі суддя -
непримиренна
і нескінченна,
жагуча любов до життя.
Палає тіло у вогні,
але ідеш і день, і ніч,
щоб через втому й вічний страх
твій дух не змовк.
Шепочуть біль і голод: "Стій!"
А вже позаду, наче тінь,
повзе невпинно по слідах
півмертвий вовк.
Він лютий, але хворий звір;
поки обидва ви живі -
один у жертву іншому
себе віддасть.
Хай відчайдушна лють пече
і вовчі ікла у плече -
із жовчю кров розмішана
вином здалась.
У серці жорстокий азарт -
твоя смерть відступить назад.
Хай Бог залишить
для мертвих Суд Вищий;
для тебе ж наразі суддя -
непримиренна
і нескінченна,
жагуча любов до життя.
11- 13. 02. 2012.
