Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Я ж знаю… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Калиновий, 27.02.2012 - 05:19
Минуле - то наш Вчитель,Від бід наш визволитель. Його забути меножливо, Бо у житті все буде криво. Воно і є те виховання Що означає самопізнавання. ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 25.02.2012 - 16:49
ЛЕСЮ, МЕНЕ ВРАЖАЄ АЛЕГОРІЯ У ТВОЇХ ВІРШАХ І ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ АЛЕ ЗАСМУЧУЄ ТВОЯ МІНОРНІСТЬ...
Весняна Осінь, 25.02.2012 - 12:17
Як гарно поміж рядками пейзажної лірики заховано щось своє, однак надто болюче... І як мені це знайомо...
Оксана Пронюк, 24.02.2012 - 23:04
світанково-щебетно Доземний уклін Теплу, весні і сонцесяйним крилам... Поклін тобі, Лесуню за ці диво-твори, за розмаїту мовоньку!!! Валентина Ланевич, 24.02.2012 - 23:00
Весняний вітер теплий...здмухає сльози легенько і вселить віру у ніжне серденько. краса
Тетяна Луківська, 24.02.2012 - 22:37
Струмочками розплачуться стежки.То, може, вітер витре щирі сльози. Чудово Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за схвалення Ваше, дорога Таню...
Наталя Данилюк, 24.02.2012 - 22:32
Так світло-сумно...Та все ж:За кілька днів мине уже зима - Розчиняться замети сіро-кволі. Струмочками розплачуться стежки. То, може, вітер витре щирі сльози. - отже,надія жевріє і ЛГ чекає перемін? Гарний вірш, припав до душі... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наш світ змінний і ми в ньому - теж...Кожен день - це невеличкі зміни... і внутрішні, і зовнішні... Дякую Тобі, Наталочко, мій любий друже! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ні ж бо! То я їй в ноги поклонюсь покірно і хай веде в заквітчані сади... Віддамся їй всеціло і безмірно, Ввібравши роздухм"янені світи... ********* Фрау Ларсен, 24.02.2012 - 20:17
Передчуття весни? Але чому такий сум, Лесю? (зізнаюсь, навесні я депресую, а осінь завжди надихає, може, і у Вас теж?)
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Весна буває напрочуд різною...І ніжною, й жорстокою... Має змогу дарувати і байдуже забирати останнє... Зрештою, як і життя вцілому... *********** Рада Вам... Migelito, 24.02.2012 - 20:13
Теплу, весні і сонцесяйним крилам...Прекрасно весняно визвало в мене посмішку Спасибі!!! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бачити Твою усмішку - приємно! То ж посміхайся на здоров"ячко!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Повернення завжди миле серцю... Дякую...
оптимист, 24.02.2012 - 19:45
Доземний уклінТеплу, весні і сонцесяйним крилам... Гарно, Лесю, тепло, ніжно проникливо... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякуй Вам щиро, за промені уваги, в котрих так солодко купатись серцю...
Калиновий, 24.02.2012 - 19:36
***"Я ж знаю, що майбутнього нема" ... нема у того хто... Затоптаний минулим до знемоги. Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Проте... минулого не зречешся все одно! Фантазій - скільки завгодно, а минуле - то невід"ємна часточка нас! То ж не варто убивати у собі часточку себе... Чи як гадаєте?
Валя Савелюк, 24.02.2012 - 18:56
остаточна безвихідь... красиво-безжальна депресія... вишукано-образна, різка, як батогом... собі по серцю, по серцю... продовжуєте занурюватися... отже, іще не сягнули бажаної глибини... сподіваюся, маєте досвіду достатньо, щоб вивернутися перед самим дном, зависнути, а тоді вже потроху й до зворотнього руху, вверх, догори... до весни...дуже... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, дякую, п. Валю, за такий проникливий коментар... Глибина? А чи буває достатньо глибоко? Коли опускаєшся ще нижче, то вже й попереднє твоє занурення видається мілководною витівкою... А межі, чи то пак досвід - їх карбує життя: кожним днем, кожним порухом...
|
|
|