Цілують ніжні уста мене палко,
запалюють душу мою, мою кров,
стає тілу моєму так душно, так жарко...
Коли ж це повториться, милий мій знов?
Я нуджусь, чекаю, проходять години,
проходять нестримно і тижні, і дні,
проходять секунди, проходять хвилини,
та, що вже, й не знаю, робити мені!
Скажи мені, любий, чи ти не сумуєш?
Чи ти не знаходиш там місця собі?
Та ні, ти, напевно, лиш з мене кепкуєш,
не згадуєш ті наші радісні дні.
Просив, щоб простила, але не забула,
щоб не винила у всьому себе.
Та я, ніби слів тих усіх, і не чула.
Як же забуть, що кохаю тебе?
Знаю, що час лиш загоїть всі рани,
знаю, що все-таки стрінемось знов.
Ти не забудеш, що було між нами,
я не забуду ту нашу любов!
ID:
312277
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.02.2012 12:54:20
© дата внесення змiн: 08.02.2012 12:54:20
автор: Іра Савка
Вкажіть причину вашої скарги
|
