До болю знайомий
Цей стан перманентний
Хотілося б знову
На мить так померти
Повернення в прірву
В якій народились
Потухла вже віра
З якою ми бились
Останні патрони
Для себе, не бійся
Коли в тебе встромлять
Ніж не забарився
Звичайні компанії
Різних дебілів
По третьому заново
Ще не прибили
Хоч лячно пускати
Себе до могили
А потім чекати
Коли хоронили
Останні думки
Віднесуть, віднесуть
Останні думки
Скоро нові прийдуть
І горлу до крику
Та себе не вбив я
І знову завтики
Втикать півгодини
Майбутнє потворне
А бачив гарніше
Невже буде чорне
Коли стане ліпше
Я виплюю згариво
Своїх легенів
Я випишу наново
Свою поему
Зламалось перо
Об банальний огризок
Задовбане зло
І здурів скоро мізок
Обкусані в крові
Губи зубами
І крихти любові
Вже повиздихали
І вбите в каміння
Міфічне признання
Забило сумління
Калічне волання
Лишилось від дужого
Хриплого крику
Померти не змусило
Кинуло жити
Красива агонія
Мертвого серця
Розбита пародія
Тільки на себе
Обвисла почвара
Примарливо впала
І диму у хмарах
Забрала омана
Зазубрини світлої
Вбитої волі
Колись було ніжної
Зараз вже злої...
