Це твій політ – останній подих вітру.
Тікаєш від примарної зими.
У небі ти співаєш пісню хитру,
чекаєш на повернення весни.
Летиш крізь час, крізь стомлені кордони,
у даль, туди де неба видно край.
Тебе хвилює відстань, не закони,
ти вільний птах, про це не забувай.
Розпустиш крила, в думці відлік часу,
цю кількість днів шукатимеш тепло.
Холодне сонце чує пісню вашу,
небесний місяць віддає добро.
Це твій політ – лети і повертайся,
відпущу, але ти не забувай.
Зима натхненна скаже посміхайся,
про літо тепле завжди пам’ятай…
