Бо дивні діла твої господи,
і проповіді твої дивні, і провідники, що ходять вокзалами,
стадіонами і крематоріями,
вбиваючи віру та лякаючи дітей бабаями і школами.
І любов твоя дивна,
насправді, ти хочеш сказати, щось таке: ”Ті, що прикриваються масонами,
і відкривають душу мені,
будуть спалені або зігріті небесними ковдрами,
попередньо змоченими у вині.”
І дотики твої дивні,
бо перший, завжди останній, а останні завжди будуть першими.
і навіть тоді, коли на спині, -
нестимеш всю ненависть, потугу та якісь невідомі псалми,
хтось все-одно буде виглядати в вікні.
І віра твоя дивна господи,
бо ти нічого не просиш, хоч і ставиш перед якимись пекельними ворітьми,
роблячи акцент на гріхи та спогади,
та не показуючи так і ніколи різницю між началами світла й пітьми.
І тоді коли твої рухи та погляди, не скривились в прокльоні чи лютій зимі,
будеш оберігати усі входи та виходи, заводячи останні поршні землі.
ID:
291170
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.11.2011 15:09:10
© дата внесення змiн: 06.11.2011 15:11:02
автор: bobrja
Вкажіть причину вашої скарги
|
