Скільки б не було суперечок між нами,
Скільки б ми не злилися з проста…
Навік з тобою лишимось братами,
І як би не ділили нас міста,
Країни, всі кордони і границі.
Ми з тобою не розлий вода.
Роки летять немов у вирій птиці,
І тихо сонце вже за обрієм сіда…
Пробач, якщо колись тебе образив,
Занадто важко, й все мені болить.
Пробач за всі колючі мої фрази,
Я просто ще не вмію в цьому світі жить!
Я багато ще чого не розумію,
Не все в житті ще я пройшов,
Але по іншому я жити вже не вмію
Такий мій шлях, і я до нього йшов…
І вкотре час надовго розлучає…
В твоїй квартирі, тиша й пустота,
І лише кіт в порозі зустрічаю
Летить наставивши пухнастого хвоста.
З тобою все пройдемо любий брате!!!
Таке життя, такі тепер часи…
Прийде пора, ми будемо співати,
Для всіх натремо заздрісні носи…
Гарний вірш)) У мене також є брат, і в нас із ним дуже теплі відносини
Мені сподобалися Ваші вірші, вони чуттєві і з глибоким змістом...
Запрошую Вас на свою сторінку))
Юра... відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі
Чудовий вірш.Нажаль в мене брата вже немає, а ви " натріть всім заздрісні носи ! " З повагою. 
