Завтра буде не так -
Ти забудеш мене помічати
І знайомі слова
Непомітно втрачатимуть смак.
Я триматиму ніч,
Та світанок заповнить кімнату
І життя без облич,
Кіноплівками спогадів вспак.
Завтра будеш не ти
Відкривати для мене цей Всесвіт,
Відміряючи крок
Заспокоєним серцебиттям.
І якщо вже не я
В твоїх спогадах завтра воскресну,
Десь на заході дня
Доторкнися до наших зірок.
я перечитувала і перечитувала цей вірш, все намагаючись побачити в ньому "інший бік задзеркалля"... ось такий ти і є - на перший погляд - сумний - але за зовнішнім смутком як лице за вуаллю - віра (чи, може, швидше, знання), що ніщо справжнє ніколи не вмирає. "доторкнися до наших зірок".
(то я так - роздуми з приводу вірша))) - постійно намагаюся відповісти собі на запитання: а про що цей вірш?)
Олександр Гриб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оль, дякую за коментар і спробу побачити мене, але мушу не погодитися - я не сумний,і навіть на перший погляд. А от мої вірші - так, погоджуюся!
Я надзвичайно відкритий і позитивний у житті, може якось побачимось