(з циклу " тепер я знаю, що існує світ..." )
Зазнавши спраги - зазнаєш любові...
Серед пустелі сподівань невдячних
стоїш і просиш не води,
а , сплеску виверження хвилі
ніким незнаного КОХАННЯ...
І лише пристрасть напуває в спеку.
За межі йдеш непевного "незнаю ...",
яке лишень вдає
зв"язок між "так! " і "ні!".
Прсякнута душа, мов потом ,пожаданням.
Лише один ковток -
в роз"ятрених пісках
заклекотить веселе джерело.
Зазнавши спраги -
Зазнаєш кохання!
13. 07. 2004р.