|
Привіт, моя остання надіє!
Чому остання? Тому що вже не надіюсь!
Пам’ятаю, коли перший раз тебе побачила! Ти сидів у барі сам за столом, мені потрібен був ще один стілець:
- Я перепрошу, Можна стілець у вас позичити?
- Ні, не можна, а раптом хтось захоче сісти!
Ти тоді чекав щось, але що і сам не знаєш, тим не менш увагу мою привернув. Я навіть не пам’ятаю як завелась з тобою розмова і чи взагалі вона завелась… Ти провів мене з подругою додому і я ще подумала: «Який розумний придурок!»
Ксюха за плечима нашіптувала: Він непоганий,дій!». Ну, я ,звичайно, самозакоханим тоном промовила стандартну фразу: «Він не в моєму смаку». Вибач, але мені також більш подобаються брюнети… через дві неділі ми випадково тебе побачили біля стадіону, я емоційно викрикнула: «Цей хлопчик нас додому проводив» і тицьнула пальцем. Ти тоді знову прийшов у бар, і я лишила свій номер. Чесно, ти перший кому я дала його на роботі. Дарма ти подзвонив.
З того часу минуло приблизно два місяці. Наші стосунки закінчились так і не розпочавшись. І я знаю чому: ми надто сильно були схожі і були скучні один одному. А ще ти придумав собі мене, а коли пізнав ближче розчарувався. Та нічого, мені байдуже. Я не знаю, для чого Бог мені послав тебе, тому що ти справді не потрібен був. Можливо, він просто послав мене тобі?! Але виявляється і я тобі не потрібна. Весь час мені було скучно з тобою, пусто, холодно. Ти говорив застарілі компліменти і я кожного дня себе запитувала: «Чому я з ним?». Відповідь мені дала моя сестра, коли я збиралась порвати стосунки ще після перших трьох неділь. Вона сказала: «Нехай буде поки кращого не знайдеш!» Інші з’являлись, але однакові, тож шило на мило міняти сенсу не було. Ще раз вибач! Я справді в тебе не була закохана. Але, якщо чесно, я порушила свою обіцянку – дозволила собі строїти плани. Це були традиційні мрії на рахунок весілля. Бонально. Але так хочеться, щоб кожен став останнім! Хоча ти вмів лід на голову висипати своїми фразами на зразок «Я не хочу робити тобі боляче… я не готовий зараз до чогось серйозного…я не… я ні…». Дам тобі пораду, якщо ти хочеш собі вірну дівчину, ніколи не висипай їй такий лід на голову, бо може заморозити й почуття до тебе. А оскільки в мене їх і не було, то ти навіть приморожував ту симпатію. Найжахливішим в наших стосунках були періоди, коли я тебе цілувала і крім пристрасті нічого не відчувала. Періодами я закривала очі і намагалась щось відчути, але нічого так і не було. Ти ідеально цілувався, «респект» подрузі твоєї сестри… А ще ти напевно ідеальний коханець. На жаль чи на щастя я все таки не встигла в цьому переконатись. В тобі мені подобалось те, що ти рідко коли мені поступався, не боявся втратити і не здмухував пилинки. Вчасно міг поставити на місце, не дозволяв керувати собою і не заставляв ходити по кафешках чи барах. А ще мені подобалась наша картинка – ти і я в пошуках нас. Погодься, шикарний пейзаж. Я часто мовчала, мені не хотілось говорити, хотілось дивитись на тебе і відчувати тебе. Не виходило. Вибач, за обман, адже ти думав, що я закохана. Я знаю, оскільки, сама заставила тебе так думати. Хоча я не тебе обманювала, а себе. Не лише тобі хотілося віддати тепло, мені також, але без почуттів… штучно получається.
Ми розлучились в досить очікуваний період, хоча не запланований – я тобі набридла, а в мене з'явилися інші стосунки. Я не жалію, що сказала тобі або все, або нічого, тому що знала, - «усе» в нас ніколи не буде, а «нічого» було з першого дня. А знаєш чому я відмовилась від перерви? Тому, що перерва означала чекання, а я ненавиджу цього. Ти справді мені подобаєшся і я хочу бути з тобою, але як з другом. Це я зрозуміла, коли ти сказав, що ми ніколи не будемо друзями. Я не хочу втрачати таку людину як ти. А оскільки закоханими ми не стали, то друзями могли б, якби не мій принцип – ніколи не дружити з колишніми.
Ти завжди вмів давати надію на майбутні стосунки. Пам'ятаєш, одного разу ти сказав: «Я знаю, що ми ніколи не будемо друзями, але в майбутньому ми будемо спілкуватись». Тобто, колись ми все таки будемо разом? Або твої майже останні слова: «Ти дуже класна, просто зараз не той час. … Я тебе все одно не відпущу». Це означає, що на мені ти не ставиш крапку, лише кому? Справа в тому, що я з тобою навіть речення писати не починала. Розумієш?
Те, що між нами було стосунками назвати важко. Мені потрібна була визначеність і повір мені, тоді мене будь що влаштовувало. Але навіть будь чого не було. Я навіть не розумію чому так відносилась до тебе. Я з тобою була зовсім інша, напевно твоє уявленн про мене було настільки міцним, що змінювало мою особистість. Ти взагалі був магнітом для мене, коли ти зізнався, що наші стосунки – це гра (фільм «Кіт»), я лежала у тебе на грудях і не мала сил піднятись, щоб дати ляпас. Ніколи не говори дівчині, що ти з нею граєшся, тому що наші ігри можуть жорстоко для вас повернутися. Хоча мені тоді це навіть подобалось – вперше іграшкою стала я. Ти занадто відвертий. Чи можливо такий був лише зі мною, але забагато речей мені розповідав. Та й я тобі… (ще одна ознака, що ми були б класними друзями). Але мені здається, що в тебе все таки був секс з кимось за тих два місяці. Ти не подумай, що кожен судить по собі, я взагалі незаймана ще. Просто твоє оте після «Чесно» так нечесно звучало… .
Хоча знаєш, це класно, що я зустріла тебе. І я дуже рада за себе, адже після тебе мені тепер ніяких стосунків ні з ким не хочеться, мені не хочеться віддавати своє тепло, лише брати. Мені не судилося когось щиро і назавжди полюбити. Хоча раніше надія на кохання жила, але з’явився ти і забрав її.
ID:
157894
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.11.2009 18:53:58
© дата внесення змiн: 26.11.2009 18:53:58
автор: Іма
Вкажіть причину вашої скарги
|
