Із мрій своїх я човник намалюю
Із відчуттів чарівних - крил вуаль
Я серцем стріли всі твої вполюю
Й душею полечу в безкрайню даль
В моє неперевершене світання
Де пахнуть лише м'ятою поля
Пройдуся знов суничними лісами,
Що вигадав в дитинстві якось я
З думок своїх таких блаженних
Я виліплю твій образ у красі
Й кохати буду я його шалено
Без сумнівів та зайвих запитань душі
Я полечу туди, де всі бажання
Мої й твої збуваються на раз
Бо вже не змиє дощ наше кохання
Воно палає в серці, обіймає нас
Я квітками всіх днів своєї долі
Тебе вплітаю до щасливого вінця
Бо вже не маю більшої я волі
Ніж воля, що з тобою до кінця
Ти є, моя єдина, відчуваю
В твоїх очах бездоння наших літ
І хай увесь прекрасний світ пізнає
Як родиться кохання первоцвіт
