Вже рік у Польщі, рівно рік,
Четверте березня у серці.
Перетинаючи цей слід,
Який ніколи не зітреться.
У квітні так шукали слів,
Подібних є, не перелічить.
Ми довго вчились: "Dużo dni,
Żeby rozmawiać, a nie milczeć".
У травні у садочку зразу
"Hymn Polskę" вивчити змоглися.
Біло-червоні стяги разом
Із синьо-жовтими сплелися.
У червні друзі і не друзі,
Бо різні люди є усюди.
Jak różnokolorowe różi,
Завжди так є і завжди буде.
А jak to żyć, kiedy nie Twoje,
To wszystko, że nazywasz domem.
I nauczyliśmy oboje
Zyskać te szczęcie, co za rogiem.
І липень, серпень так промчали,
Думками там гудуть сирени.
Мовчали, а в душі кричали
Про тих, в кого боліли вени.
A jesień w Polsce ciepła była,
Czy to dlatego, że to pierwsza,
I zima ludzi obroniła,
I wszystko było jaknajlepsze.
I mnóstwo mówili "Dziękuję",
Bo jest naprawdę życie wolne.
I za ten rok ja nie żałuję,
A tylko płaczę przez tą wojnę.
I uśmiechamy się "буремно" -
Nikt nie wie, co już tam skrywamy.
I wojna skończy się na pewno,
Będziemy cieszyć się już z wami.
Już rok u Polscę, czy ja wierzę?
Czy tak myślałam że tak będzie?
У днях подолані всі межі -
Але щодень завжди як вперше.
