Ти не красна, страшна московія…
Ти, кривава тюрма-імперія,
Скільки сотень літ нас неволено,
У Сибіру нас ой поховано
Аж до самого краю холоду…
Все творили нам біди-голоди.
Підлі нелюди, ви - раби рабів,
Вічні сторожі вічних Соловків,
Вічно піддані, вічно спутані -
Душі дріб’язку в хутра вкутані.
Продали, здали, вічні душеньки -
Занапащені ваші дітоньки,
Сотні сотень літ не спокутують
В часовій петлі захомутані.
Ми здолаємо. Ми поборемо.
Відбудуємо, переоремо,
Будем сіяти сотні сотень літ,
Забіліє скрізь наших яблунь цвіт!
Шаблівська В. 17.03.2022
