Це горнятко вона пам’ятала відтоді, відколи пам’ятала себе. У нього наливали пряжене молоко із відстояною на краю печі товстою пінкою. Іноді у нього наливали чай, або компот, але найчастіше це було саме молоко. Дідусь його приносив від сусіда, що мав корову. Ставив на піч у ринці і кип’ятив. А тоді відставляв на край печі і молоко там стояло, поки не утворювалася пухка пінка. До нього знаходилася булка і солодка мармуляда із яблук.
Молоко було налите саме у це горнятко. Його діставали із краденця, де були миски та інші горнята. Краденце стояло біля бамбетля. На нього зручно було вилазити і присідати на бильце біля столу. А бабця присувала таборик і розповідала казку. Вона нерідко відволікалась і забувала продовження, чи закінчення і їх можна було придумувати самостійно. Тоді казка виходила зовсім іншою, але завжди цікавою, із щасливим закінченням. А годинник на стіні незмінно погоджувався: “Тік-так!” - і рухав маятником.
Нема уже тієї печі і дідуся із бабусею теж давно немає, розбилося старе горня. Але краденце, виблискуючи новою білою фарбою, знову ховає у себе посуд. Ховає інші миски і горнята із новими казками. А поруч на гачках звисають нові горнята, час від часу пригощаючи молоком і казкою. А маятник знову гойдається і годинник відмічає час, який біжить.
Словник.
Ринка – широка низька каструля
Мармуляда – густе повидло
Краденце – кухонна шафа із скляними дверцятами
Бамбетль – дерев’яний диван-скриня.
Таборик – табурет
20.09.2019-7.11.2019.
Світлина автора.
