В темні ночі байдужості
Погасло сонце,
погас між нами день,
а в кожне серце
зірки приносять тінь.
Розтало почуття
що поєднало нас,
лишивши забуття
самотністю весь час.
Лишились мрії,
лишились,ніби сни,
що вітром звіють
життя де я і ти.
Мов зустріч перша
була в останню ніч,
мов наші душі
вели прощальним клич.
В темні ночі байдужості
живу на самоті,
та у повній відчуженості
ніжу в почутті:
очі сповнені радості,
а слово - доброти,
голос сповнений щирістю
і руки - теплоти.
За стіною похмурості
осяю власний світ,
прикрашаючи мудрістю
думки з весняних квіт:
чарівною красою
і приємним відчуттям,
які знаю з тобою,
мавши близкість з майбуттям.
Віктор Цвіт 23.10.16