Зігріти сонце
1
Коли з дерев опаде листя.
А дощик фонтаном сліз окропить твій під’їзд
Ніч накладе на руки міст кайдани.
В гості до вулиць зайдуть густі тумани
Разом з ними забреде вона до тебе.
Вкраде твій спокій, забере твій сон.
І серця ваші битимуться в унісон тієї ночі.
В неї стомлені очі кольору твого улюбленого варива
що запалюєш ти коли стає сумно і боляче.
Той момент коли вона іде
до нього з твого маленького, стильного дому.
Ти запитуєш себе.
Чому?
Чому не зупинив? – ти ж її так палко любив
Минулої ночі…
Чому двері на замки не закрив ?
І сьогодні з ранку ти знову сам один
А вона там з ним
В них сімя,
в них теплі душевні польоти, а ти приречений літати один.
В тебе чужа душа… вона завжди сама
Ти не народжений кохати
Ти народжений закохуватись, закохувати, забувати
Якщо простих людей змінює кохання
То в твоєму випадку змінюється лише стиль
Стиль твоєї творчості
2
Так вона не перша і далеко не остання.
Рано чи пізно її змінить інша.
Але ти залишися тим самим
Вийдеш на вулицю,запилиш цигарку
Подумаєш
така ціна твого таланту
Підеш до бару де вип’єш вогняного крохмалю
З ранку прокинешся
Здається все в порядку, більше не болить
а поряд уже інша
клянеться, що кохає.
Та вам разом не бути ніколи
бо в неї сімя
Ви два полюси, що ніколи не зустрінуться
Фактор води та землі.
Дуже різні душі
Інший фактор відсутність в твоєму серці почуття.
Та вона до тебе ще зайде
спокій один чи два рази вкраде.
А потім її змінить наступна…
І так до кінця.
Буде текти самотньо твій струмок життя.
Погані бездушні жінки ?
О ні !
Люди погані в своїй сутності
Всі!
3
Ти сам винен скажеш собі
Ти контролюєш своє життя
Міг би зупинитися
Прокинутися з ранку та піти
Знайти оту одну
Що ранок в тебе не вкраде
Ту що не розтане, як сонце зійде
Ту з якою міг би піти сходами у небо
Чи не міг би ?
Може ти той хто приречений бути самотнім
Бути тим хто будить серця
Бути тим хто запалює чужі почуття
Але бути одним, бути як сонце
Давати життя усім, гріти усіх
Але тебе ніхто ніколи не зігріє
Бо не має на світі того хто міг би зігріти сонце
