Вийшов з хати сонний ранок
Привітались ми сопрано
Ранку розповів про дивний сон:
Час поплентався у мандри
Взяв отця він Олександра
І мене(я в торбу вклав бекон).
Ми ходили втрьох по селах,
Галасливі і веселі
Фрейда стріли – на роботу йшов
Запитали ми у нього
Що то значить:снились ноги
І слова з якихсь незнаних мов.
Зигмунд був такий люб’язний
Мовив він що саме вчасно
Ми на нього втрапили тепер
Ноги – то дороги крани
А слова – країн екрани
А бекон – невіглас-людожер.
Ми сміялися із нього
Кликали в нутро дороги
І лякались слова «людожер»
Він одначе заспокоїв :
Той нічого нам не скоїть
То звичайний часовий еклер…
Засміявся ранок втішно
Підморгнули з гілки вишні
В мандри випадало скоро йти
Я узяв харчі й ікону
Солов`я для охорони
І з обіду вирушив в світи…