Колись ми вийдемо в поле,
Щоб сполоти всі бур`яни,-
Ламаючи наші долі,
Буйно цвітуть вони.
Задихаються наші квіти,
Всохла нечай-трава,
Ми вийдемо,щоб скосити,
Усі брехливі слова.
Колись ми засіємо поле,
Щоб зібрати багатий врожай,
З високих паростків волі,
Що відродять наш рідний край.
І дощ із щедрого неба,
Нам Бог на радість пошле,
Для цього нам тільки треба,
Побороти в собі все зле.
А поки що в нашому полі,
Круки збирають поживу,
Сіють бур`ян із неволі,
І небо згорає без зливи.
Поки що наші зерна,
Падають в бруд і слиз,
Й терпимо ми безмірно,
І коси стоять без лез.