Перепливти. А як перепливти
ріку мені, коли забракло сили?
Без броду. Широчінь. Стою на схилі
і виглядаю берег. Той, де ти.
Попалено мости, а я іще
в надії, що любов буває вічна.
Чи доживу до криги і до січня?
А як зима прийде лише з дощем?
А що, коли і не згадаєш ти
ім’я мого, і слів, що поміж нами
лягли закляттям? Чи лише рядками
і римою у віршах? Прагну йти!
Летіти! Обернутися умить
голубкою. І щоб на підвіконні
збирати крихти з рук твоїх холодних...
Чому так серце ниє і щемить?
Чи не тому, що інша у вікні?
Усміхнена, годує сиве птаство...
Тобою коронована на царство
у серці. Боже, як болить мені!
Чому ж не розірве? Живе чому?
І серце, і любов у хворім серці?
Закляття слів ачи закон інерцій?
Переживу... себе... себе саму...
Після прослуховування вірша, мабуть, краще стаєш розуміти жінку. І вже варто замислитися, щоб не робити їй боляче. А все тому, що вірш - живий, щирий і не вигаданий, навіть якщо й вигаданий.
Дякую...
Софія Кримовська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Вірш дещо затягнутий, але із використанням думки, яка переноситься в наступний рядок, відрубати шмат важко і часом не варто рубати... Хоча я люблю найбільше короткі вірші, як постріли! Тільки рідко вдається бити віршем...
Мені голос та інтонації подобаються(про фейс мовчу), але , як на мене, трохи з частотами булоб непогано підкоригувати.Тобто звучить глухувато.Якось би більше високих частот. Ось моє побажання. За "цьом" спасибі
Софія Кримовська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так то профі робив на студії....
У мене в голосі багато високих тонів і низьких... ДОдавати варто тільки середні)))