Цілую губи малинові
Смакуючи той мед хмільний
І оченята ті чудові,
І погляд наче чарівний.
Від замилування завмираю,
Краса твоя краще сонця зігріє
Я міцно-міцно обіймаю
І запал пристрасті іще жевріє…
Іще жевріє та іскриться
Так ніби вічно зможе палати
Нехай тобі хороше щось присниться
А зранку це неодмінно будеш мати.
Твій настрій позитивом зарядить
Твій сміх ще досі в вухах моїх дзвенить
І бачу я як цигарку хтось смалить
Неображаюсь, а всміхаюсь, бо застигла мить.
Моя Оксана, моє я там де ти
Ти була й будеш моя завжди,
Ти будеш морською рибкою з моря щастя, насолод
Сказати чесно я не чекав кохання лише захоплення, лише пригод.
Так легко закохатися не підозрюючи почуттів
Так легко забути з тобою буденність.
Якби я мав, віддав би сто життів
Та час лихий диктує нам непевність.
Я буду вірити у те
Що та, яку люблю я
Любить і мене,
І вона тільки моя.
Це було ніби в чарівній країні
Я згадую усе приємне й нині
Туди я вже ніколи не повернуся,
Хіба думками, коли нап’юся.
Я вдячний тобі за ночі за дні,
Коли сиділи вдавлені одні
Споглядаючи небо вечірнє
Слухаючи море непокірне.
О зорі, я бачив вас на морі
Тоді інакше ви світили
І більше щастя подарили.
Тепла вода особливо вночі,
Коли немає ні душі
Лише ми двоє в променях місяця купались,
Не замерзали, бо кохались.
Багато випито хмільних напоїв
Багато пройдено стежин,
Що відпочинок цей накоїв
Чому з’явилось багато причин?
Причин, щоб захопитися чуть більше-не раптово
Причин, щоб це захоплення в прив’язаність переростало.
Я зрозумів, що я пропав, але це не погано, а чудово
Я хотів, щоб довше знайомство наше тривало.
Пам’ятаю золоті слова
У всіх випадках ти була права
Цікаво слухати тебе, цікаво говорити
Приємно цілувати й в обіймах задушити.
Кожна дрібничка навіює спогади,
Жаль не зникне, сльози не проллються,
Бажав всім серцем, але більше щось пропонувати
Побоявся, розум виявився сильнішим за серце.
Я сприймав тебе таку як є
З вадами, з звичками шкідливими
Тривалий час ми були щасливими,
Час розсудив і взяв своє.
Нас розділяє далечінь
Та для любові це не перешкода
Від пережитого пробігла тінь
Чи це була тільки пригода?
Усе залишилось в очах,
А не десь там на березі морському,
Усе осіло у серцях,
В моєму точно, але от чи в твому?!
Ми рухаємось далі
Долаючи радість і печалі
Розділяємо їх з тими, кого зустрічаємо,
Кого згодом кохаємо, не забуваємо… 24.01.09
ID:
121130
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 13.03.2009 21:05:28
© дата внесення змiн: 13.03.2009 21:05:28
автор: sashassop
Вкажіть причину вашої скарги
|
