САЛОМОНІАНА
Кілька літ підряд у Луцьку,
Вже традицією стало.
В парку тім, що біля Стиру,
Знов проходить «СВЯТО САЛА».
Цей бочок прибув із Ратно,
Це ковбаси з Любишова.
Шинку цю пекли в Овадно,
Приміняли ліпші дрова.
І ось ці, - сальце із перцем,
Баличок, «венгерське сало»,
Сальтисон, драглі, кров’янку
На Волині готували.
Йдуть поважно старші люди,
Молоді шукають шкварку,
Але ті і інші, друзі,
Пригубити хочуть чарку.
На Волині й цього досить. . .
Є, що випити і з’їсти,
От якби столів побільше,
Щоб могли за чим присісти.
Розстелити скатертину,
З’їсти сала, часничину.
Хто ж відмовитися може,
Щоб не випити чарчину.
За багатство страв довкола,
І за свято в парку нині.
Хоч звучить це трішки смішно,
Ми складаєм дяку свиням.
Щоб у дзіків й свиноматок
Із дня в день повніли щоки.
І таке ось свято, друзі,
Ще було багато років!
Гарне свято, потрібне! Цим віршем нагнали апетит))) 
І самій закортіло побувати серед такого розмаїття і поласувати нашим українським делікатесом! 
смачно написали! 
