Каже ладонька моя:
«Виглядала тебе я.
Внучко-пташечко, сідай…
Та частіше прилітай».
Пам’ятаю ці слова,
хоч яка б не ділова.
До бабусі прилечу
і мерщій млинці печу.
Бабця дякує мені:
«Наче сонечка – ясні.
Із варенням чи з чайком,
чи з пареним молочком».
А бува – коржі печем
або бублики. А ще,
знаю, буде класний смак,
якщо матимемо мак!
Добрі з маком пиріжки,
а найкраще – шулики!
Я повинна добре знати,
як кутю приготувати.
Ще потрібен мед, узвар.
Страв чимало до Різдва.
До Великодня в бабусі
я й паски пекти навчуся!
Вже умію залюбки
готувати пампушки,
вергуни і галушки,
і вареники, й торти…
І варити, і пекти…
Де б нам борошна знайти?
Начинили б ковбасу…
Чи купили б хоч козу.
Де знайти нам грошеняток,
чи якогось мецената?
Фантазуєм сидимо.
Із млинцями чай п’ємо.
варила би пиріженьки ,аби сир та й масло ,
КОРИТО би роздобула ,аби мука була ...згадалося як моя бабця приговорювала частотакою от галицькою говіркою .
Бабусі люблять кухню 
Дуже приємно читати Ваші дитячі вірші 
